Очікувані
результати реалізації Національної стратегії розвитку освіти (З документу Національна стратегія розвитку освіти в
Україні на період з 2012-2020р.)
1. Створення
системи освіти нового покоління відповідно до вимог часу, що забезпечує повноту реалізації функції якісної
освіти, випереджаючого загальноцивілізаційного розвитку людини, що
перетворюється на провідний механізм відтворення суспільного інтелекту, науки і
культури.
2. Підвищення
якості результатів навчання випускників усіх рівнів системи освіти. Підвищення
конкурентоспроможності української освіти за рахунок забезпечення
фундаментальності і практичної спрямованості навчальних програм.
3. Створення
збалансованої законодавчої бази системи освіти, що регулює та забезпечує
ефективність реалізації стратегічних напрямів розвитку освіти в Україні,
результативне функціювання усіх її підсистем.
4. Створення
позитивних зразків та поширення досвіду успішного реформування освіти,
забезпечення необхідних науково-методичних, організаційних та
матеріально-технічних умов.
5. Створення
в Україні підсистеми елітної освіти з метою підготовки кадрів для
високотехнологічних галузей, сучасних напрямів науки, культури і мистецтва.
6. Підготовка
та виховання педагогічних кадрів, здатних працювати на засадах інноваційних
підходів до організації навчально-виховного процесу, дитиноцентризму, власного
творчого безперервного професійного зростання.
7.
Визначеність та унормування змісту всіх підсистем освіти, що забезпечують
усталену систему знань і компетентностей, потужну професійно кваліфіковану
кадрову базу для економічного зростання держави, конкурентоспроможність
вітчизняних працівників на зовнішньому ринку праці.
8. Створення
соціально сприятливих умов для здобуття освіти за потребою усіх категорій
населення України.
9.
Функціонування інфраструктур у підсистемах освіти, що опікуються під триманням
наукової та інноваційної діяльності в системі освіти, популяризацією та
реалізацією освітніх інновацій відповідно до запитів і проблем розвитку
суспільства.
10. Створення
дієвої системи ресурсного забезпечення освіти.
11. Створення
ефективної системи забезпечення розвитку дитини – пред-11. Створення ефективної
системи забезпечення розвитку дитини – представника покоління інформаційної
епохи, формування соціально і фізично зрілої
творчої особистості, громадянина України і світу.
12. Створення
економічно сприятливих умов і соціальних гарантій педагогічним і
науково-педагогічним працівникам, підвищення їх соціального статусу, створення
оптимальних умов щодо професійного вдосконалення та творчості для забезпечення
якісної освіти.
13. Широка
підтримка освітніх реформ суспільством.
Стратегічними
завданнями реформування вищої освіти є:
• перехід до гнучкої, динамічної
ступеневої системи підготовки фахівців, яка дасть змогу задовольняти потреби і
можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівнів
за бажаним напрямом відповідно до її здібностей;
• формування мережі вищих навчальних
закладів, яка за освітніми рівнями, типами навчальних закладів, формами і
термінами навчання, джерелами фінансування задовольняла б інтереси особи та
потреби кожного регіону і держави в цілому;
• піднесення вищої освіти України на
рівень досягнень розвинутих країн світу та її інтеграція в міжнародне
науково-освітнє співавторство.
Пріоритетні
напрями реформування вищої освіти такі:
• прогнозування потреб держави,
регіонів, галузей державної системи добору і навчання талановитої молоді,
розроблення і запровадження механізмів її державної підтримки;
• оптимізація мережі вищих навчальних
закладів та їх структури, проведення організаційно-структурних змін у системі
вищої освіти, спрямованих на розвиток навчальних закладів різних типів,
підвищення ролі та значущості університетської освіти в реалізації стратегічних
цілей освіти;
• створення умов для розширення
можливостей громадян здобувати вищу освіту певного рівня за бажаним напрямом;
• розроблення нових моделей різних
рівнів вищої освіти; визначення її державного компонента; широке інтегрування в
міжнародну систему освіти;
• оновлення змісту вищої освіти,
запровадження ефективних педагогічних технологій; створення нової системи
методичного та інформаційного забезпечення вищої школи; входження України в
трансконтинентальну систему комп'ютерної інформації;
• демократизація, гуманізація та
гуманітаризація навчально-виховного процесу, органічне поєднання в ньому
національного та загальнолюдського начал;
• організація навчання як безперервної
науково-виробничої діяльності з найповнішим використанням наукового потенціалу
вищої школи;
• ефективне використання кадрового
потенціалу вищої школи у навчально-виховному процесі та науковій роботі,
залучення до педагогічної діяльності у вищих навчальних закладах талановитих
учених академічних та галузевих науково-дослідних інститутів, провідних
фахівців різних галузей виробництва і культури.
Основними
шляхами реформування вищої освіти є:
·
розроблення
та впровадження науково обґрунтованої методики визначення перспективної потреби
держави у фахівцях з різним рівнем кваліфікації, визначення обсягів їх
підготовки у вищих навчальних закладах;
·
аналіз
демографічних даних і прогнозування чисельності випускників загальноосвітніх
шкіл до 2006 р. за регіонами;
·
розроблення
та впровадження аналітичних, статистичних, імітаційних, ситуаційних моделей
прогнозування обсягів підготовки фахівців з урахуванням розвитку галузей господарства
та особливостей регіонів України;
·
поєднання
можливостей державної і недержавної системи вищої освіти для підготовки
фахівців різних спеціальностей з урахуванням запитів окремих регіонів;
·
удосконалення
системи комплектування контингенту студентів вищих навчальних закладів;
·
визначення
напрямів базової вищої освіти та відповідних спеціальностей за кваліфікаційними
рівнями, розроблення кваліфікаційних характеристик фахівців з урахуванням
вітчизняного досвіду та за участю замовників;
·
оптимізація
мережі вищих навчальних закладів на основі наукового аналізу схеми їх
розміщення; визначення місця і змісту університетської освіти, перетворення
університетів у провідні національні освітні, наукові, культурні та методичні
центри;
·
створення
навчально-наукових комплексів (університет, інститут, коледж, технікум,
професійне училище тощо), міжнародних університетів у їхньому складі;
регіональних і галузевих університетів;
·
створення
в Україні спільних з іншими державами вищих навчальних закладів; розширення
практики обміну педагогічними працівниками з провідними зарубіжними вищими
навчальними закладами; використання вищих навчальних закладів інших країн для
здобуття вищої освіти громадянами України;
·
забезпечення
міжнародного визнання дипломів вищих навчальних закладів України;
·
розроблення
системи діагностики якості освіти та системи тестів для визначення
відповідності рівня освіти державним стандартам;
·
акредитація
вищих навчальних закладів усіх рівнів та форм власності.
Указ Президента України Про Національну доктрину розвитку освіти
від 17 квітня 2002 року
II. Мета і пріоритетні напрями розвитку освіти
1. Мета
державної політики щодо розвитку освіти
полягає у створенні умов
для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина
України, вихованні покоління людей,
здатних ефективно працювати і
навчатися протягом життя,
оберігати й
примножувати
цінності національної культури
та громадянського
суспільства, розвивати і
зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну
складову європейської та світової спільноти.
2.
Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є:
· особистісна орієнтація освіти;
· формування національних
і загальнолюдських цінностей;
· створення для громадян рівних можливостей у здобутті
освіти;
· постійне підвищення
якості освіти, оновлення
її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;
· розвиток системи безперервної освіти
та навчання протягом життя;
· пропаганда здорового способу життя;
· розширення україномовного
освітнього простору;
· забезпечення освітніх потреб національних меншин;
· забезпечення економічних і
соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищення
їх соціального статусу;
· розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої
освіти у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;
· органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та психологічної науки,
дистанційної освіти;
· запровадження освітніх інновацій, інформаційних
технологій;
· створення індустрії
сучасних засобів навчання і виховання, повне забезпечення ними
навчальних закладів;
· створення ринку освітніх послуг та його
науково-методичного забезпечення;
· інтеграція вітчизняної
освіти до європейського та
світового освітніх просторів.
· Держава повинна забезпечувати:
· виховання особистості,
яка усвідомлює свою
належність до Українського народу,
сучасної європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах
соціокультурної динаміки,
підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється;
· збереження та
збагачення українських культурно-історичних традицій, виховання
шанобливого ставлення до національних святинь, української мови,
а також до історії та культури всіх корінних
народів і національних
меншин, які проживають
в Україні,
· формування культури міжетнічних і міжособистісних
відносин;
· виховання людини демократичного світогляду, яка дотримується громадянських прав і
свобод, з повагою
ставиться до традицій, культури, віросповідання та мови
спілкування народів світу;
· формування у дітей
та молоді сучасного світогляду, розвиток
творчих здібностей і навичок
самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації
особистості;
· підготовку кваліфікованих
кадрів, здатних до творчої праці,
професійного розвитку, освоєння та
впровадження наукоємних та інформаційних технологій,
конкурентоспроможних на ринку праці;
· створення умов для розвитку обдарованих дітей та молоді;
· підтримку дітей
та молоді з
особливостями психічного і фізичного розвитку;
· стимулювання у молоді прагнення до здорового способу
життя;
· розвиток дитячого та юнацького спорту, туризму;
· етичне, естетичне виховання;
· екологічну, правову, економічну освіту;
· наступність і безперервність освіти;
· інноваційний характер навчально-виховної діяльності;
· різноманітність типів
навчальних закладів, варіативність навчальних програм,
індивідуалізацію навчання та виховання;
· моніторинг освітнього
процесу, зростання якості
освітніх послуг;
· створення умов
для ефективної професійної
діяльності педагогічних,
науково-педагогічних працівників відповідно до їх
ролі у суспільстві.