Науково-педагогічні принципи здійснення виховного процесу в вузі

Оптимізація змісту, методів і форм виховання потребує всебічно­го врахування його принципів.

Принципи виховання — керівні положення, що відображають за­гальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту і методів його організації.

Вони є системою вимог щодо всіх аспектів виховного процесу і спрямовані на формування цілісної особистості. Національні принципи виховання закорінені у виховній традиції народу, тісно пов'язані з його історичною долею і ментальністю. Серед них виокремлюють:

1.  Принцип народності. Сутність його полягає в єднос­ті національного й загальнолюдського. Йдеться про націо­нальну спрямованість виховання, оволодіння і викорис­тання рідної мови, формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу; прищеплення шаноб­ливого ставлення до культури, спадщини, народних тра­дицій і звичаїв народів, що населяють Україну.

2.   Принцип природовідповідності виховання. Він пе­редбачає врахування багатогранної й цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей сту­дентів, їх психологічних, національних і релігійних особ­ливостей.

3.   Принцип гуманізації. Сутність його полягає у ство­ренні умов для формування кращих якостей і здібностей молодої людини — гуманності, щирості, людяності, добро­зичливості, милосердя тощо. Передбачає він також гума­нізацію взаємин між викладачами і студентами, повагу до особистості, розуміння її запитів, інтересів, гідності, дові­р'я до неї.

Принцип демократизації. Це усунення авторитарно­го стилю виховання, сприйняття особистості студента як вищої суспільної цінності, визнання його права на свобо­ду, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності; гли боке усвідомлення взаємозв'язку між ідеалами свободи, правами людини і громадянською відповідальністю.

5.        Принцип етнізації. Полягає він у наповненні вихован­ня національним змістом, що передбачає формування само­свідомості громадянина. Йдеться про створення можливості для всіх молодих людей навчатися рідною мовою, виховання в них національної гідності, національної свідомості, почут­тя етнічної причетності до свого народу, відтворення мента­літету свого народу, виховання їх як типових носіїв націо­нальної культури, продовжувачів справи батьків.

6.   Принцип культуровідповідності виховання. Він пе­редбачає органічний зв'язок з історією народу, його мо­вою, культурними та родинно-побутовими традиціями, народним мистецтвом, ремеслами та промислами, забез­печення духовної єдності, наступності та спадкоємності поколінь.

7.        Принцип поєднання педагогічного керівництва з іні­ціативою та самодіяльністю студентства, утвердження життєвого оптимізму, розвиток навичок позитивного мис­лення. Він передбачає безпосередню участь студентів у плануванні своїх громадських справ, усвідомлення їх не­обхідності й значення, контроль за їх виконанням, оціню­вання досягнутих результатів.

8.   Принцип безперервності і наступності виховання. Він ґрунтується на тому, що формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки вимагає системи заходів, які застосовують у певній послідовності. Адже по­зитивних рис особистості не можна сформувати, якщо ви­ховний процес буде випадковою сукупністю епізодичних впливів.

9.   Принцип єдності свідомості і поведінки у вихованні. Сутність його полягає у правильному співвідношенні мето­дів формування свідомості та суспільної поведінки, запобі­гання відхиленням у свідомості і поведінці особистості, вироблення несприйнятливості до негативних впливів, го­товності протистояти їм.

10.     Принцип професійної спрямованості виховання. Вся виховна робота зі студентами повинна орієнтувати їх на майбутню професійну діяльність, формувати почуття гордості за обрану професію, виробляти необхідні здібнос­ті, уміння,навички.

Принцип диференціації та індивідуалізації ви­ховного процесу. Він передбачає врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулю­вання активності розкриття творчої індивідуальності кожного.

12.     Принцип цілеспрямованості виховання. Зорієн­тований він на підпорядкування усіх виховних заходів загальній меті формування висококваліфікованого спе­ціаліста. Усвідомлення мети створює перспективу, дає змогу проектувати бажаний рівень вихованості особис­тості.

13.     Принцип єдності виховних впливів усіх учасників виховного процесу. Реалізується він у постійній взаємодії, взаємному інформуванні учасників виховного процесу про результати виховних впливів.

Сукупність усіх принципів забезпечує успішне визна­чення завдань, підбір змісту, методів, засобів і форм вихо­вання. Єдність принципів виховання потребує від викла­дача використання їх у взаємозв'язку, з урахуванням кон­кретних можливостей і умов.