1.
Відповідно до Закону України «Про освіту» (ст. 6) система
вищої освіти України ґрунтується на таких принципах:
1. Доступність для кожного
громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою. Цей
принцип передбачає вільний вибір громадянами будь-якого типу вищого навчального
закладу на рівних умовах та правах на навчання чоловіків і жінок. Реалізується
він через можливість безплатного навчання в усіх типах державних навчальних закладів,
забезпечення студентів стипендією.
2. Рівність умов кожної людини
для повної реалізації її здібностей, таланту,
всебічного розвитку. Навчальні
плани вищих закладів освіти охоплюють цикли предметів, які передбачають не лише
належну професійну підготовку майбутніх фахівців певного профілю, а й їх
всебічний розвиток. З метою інтенсивного розвитку здібностей і талантів
передбачено предмети, які студенти можуть обирати самостійно. На це спрямовані
й різні форми позанавчаль-ної виховної роботи.
3.Гуманізм, демократизм,
пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей. Навчально-виховний процес має орієнтуватися
на зміцнення єдності народу, людини і держави. Водночас процес навчання і
виховання повинен сприяти самопізнанню й самореалізації кожного індивіда вибору
ним шляху до здійснення мети - особистої
і загальнонародної. Педагоги й студенти є повноправними суб'єктами системи
освіти. Кожен з них може орати участь у розв'язанні проблем
навчально-виховного, процесу в межах своєї компетенції, має право вибору
навчального закладу та індивідуальних форм досягнення мети.
4.Органічний зв'язок освіти з
національними історією, культурою, традиціями. Цей принцип реалізується
національну спрямованість виховання. Він передбачає необхідність оволодіння
історією і культурою народу, рідною мовою, а також прищеплення шанобливого
ставлення до національно-етнічної обрядовості всіх народів, що населяють
Україну.
5.Незалежність освіти від
політичних партій, громадських і релігійних організацій. Реалізація цього
принципу забезпечується конституційною вимогою про недопустимість втручання у
навчально-виховний процес закладу освіти політичних, громадських і релігійних
об'єднань.
6.Науковий світський характер
освіти. В українському вищому навчальному закладі навчання має світський
характер, тобто у навчальних закладах не викладають релігійних предметів. На
всіх етапах навчання і виховання студенти
здобувають наукові знання про природу, суспільство, науку, культуру,
формуючи на їх основі науковий світогляд, моральні, правові, естетичні та інші
цінності.
7.
Інтеграція з наукою і виробництвом. Цей принцип передбачає вивчення наукових здобутків,
постійне вдосконалення освіти на основі найновіших досягнень науки, техніки,
культури, посилення світоглядних функцій навчання. Поєднання освіти з
виробництвом має не лише виховний ефект, а й економічний, оскільки є засобом
всебічного розвитку особистості молодої людини.
8. Взаємозв’язок з наукою інших
країн. Освіта в нашій державі будується на інтенсивному використанні досягнень
світової науки щодо вдосконалення змісту і технології навчання, підготовки
висококваліфікованих спеціалістів. Важливими її завданнями є організація
спільних досліджень з іноземними науковцями, виведення української науки на
міжнародний рівень.
9. Гнучкість і прогностичність
системи освіти. Цей принцип передбачає варіативність, саморегуляцію і
безперервне оновлення національної
освіти, її адаптацію до нових вимог розвитку нашого суспільства.
10. Єдність і наступність
системи освіти. Українська система вищої освіти побудована на принципі
послідовності та наступності навчання в усіх ланках і має єдину мету —
підготовку висококваліфікованого спеціаліста. Єдність мети освіти забезпечує
внутрішню єдність структури й організаційних основ системи освіти.
11. Безперервність і
різноманітність системи освіти. Безперервність освіти реалізується шляхом
узгодження змісту й координації навчально-виховної діяльності на різних
ступенях освіти, що функціонують як продовження попередніх та передбачають
підготовку студентів до можливого переходу на наступні ступені.
12. Поєднання державного
управління і громадського самоврядування в освіті. Цей принцип полягає у
розподілі функцій в управлінні освітою між державними органами та органами
самоврядування.
Формування й реалізація
принципів побудови освіти в Україні ґрунтується на загальнолюдських цінностях,
основоположних засадах організації освітньої діяльності загалом, традиціях
вітчизняної вищої школи, врахуванні головних завдань, які освіті необхідно
розв'язувати на сучасному етапі.
Перспективи входження системи вищої освіти України в Зону європейської
вищої освіти передбачає її побудову з урахуванням принципів, які ґрунтуються на
університетській хартії, прийнятій в Болоньї 1988 р. До основних принципів діяльності
цієї системи належать:
1. Принцип поєднання автономії
з відповідальністю. Відповідно до цього принципу університети повинні мати
право формувати свою стратегію, вибирати свої пріоритети в навчанні та
проведенні наукових досліджень, витрачати свої ресурси, профілювати свої програми
і встановлювати свої критерії для прийому професорів і студентів. Європейські
вищі навчальні заклади потребують необхідної організаційної свободи, чітких та
сприятливих умов регулювання і достатнього фінансування.
2. Принцип відповідальності освіти перед
суспільством. Зона європейської вищої освіти ґрунтується на європейських
традиціях відповідальності освіти перед суспільством, на широкому і відкритому
доступі як до доступеневого, так і післяступеневого навчання; на освіті для
розвитку особистості й навчанні протягом всього життя; на громадянськості як
короткочасної, так і довготривалої соціальної доцільності.
3. Принцип вищої освіти, що
ґрунтується на наукових дослідженнях. Він передбачає створення Зони
європейських наукових досліджень.
4. Принцип організації
диверсифікації (лат. diversus - різний і facere - робити). Європейська вища
освіта характеризується різноманітністю мов, національних систем, типів
інститутів, орієнтацією профілів підготовки і навчальних планів. Водночас її
ефективність залежить від здатності організувати це різноманіття так, щоб
отримати позитивні результати. Вищі навчальні заклади прагнуть до конвергенції
(зближення), тобто мати справу з різноманіттям як з активом, а не причиною для
невизнання чи виключення.
Організація національної
системи вищої освіти в Україні відповідно до зазначених принципів у процесі
розбудови незалежної держави робить систему вищої освіти якісно новою, наближає
її до європейських стандартів.
Державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах (ЗУ «Про
вищу освіту» ст.3)
1) сприяння сталому розвитку суспільства
шляхом підготовки конкурентоспроможного людського капіталу та створення умов
для освіти протягом життя;
2) доступності вищої освіти;
3) незалежності здобуття вищої освіти від
політичних партій, громадських і релігійних організацій (крім вищих духовних
навчальних закладів);
4) міжнародної інтеграції та інтеграції
системи вищої освіти України у Європейській простір вищої освіти, за умови
збереження і розвитку досягнень та прогресивних традицій національної вищої
школи;
5) наступності процесу здобуття вищої освіти;
6) державної підтримки підготовки фахівців з
вищою освітою для пріоритетних галузей економічної діяльності, напрямів
фундаментальних і прикладних наукових досліджень, науково-педагогічної та
педагогічної діяльності;
7) державної підтримки освітньої, наукової,
науково-технічної та інноваційної діяльності університетів, академій,
інститутів, коледжів, зокрема шляхом надання пільг із сплати податків, зборів
та інших обов’язкових платежів вищим навчальним закладам, що провадять таку
діяльність;
8) сприяння здійсненню державно-приватного
партнерства у сфері вищої освіти;
9) відкритості формування структури і обсягу
освітньої та професійної підготовки фахівців з вищою освітою.
Немає коментарів:
Дописати коментар