Науково-дослідна робота студентів вищого навчально­го закладу

Науково-дослідна робота студентів вищого навчально­го закладу є одним із напрямів їх самостійної роботи, важ­ливим чинником підготовки висококваліфікованих спеці­алістів.

Загальні засади НДРС. Науково-дослідна робота сту­дентів охоплює два взаємозв'язаних аспекти:

а)     навчання студентів елементів дослідної діяльності,організації і методики наукової творчості;

б)    наукові дослідження, які здійснюють студенти під керівництвом професорсько-викладацького складу.

Зміст і характер науково-дослідної роботи студентів визначаються:

—   проблематикою науково-дослідної і науково-мето­дичної діяльності кафедр, факультетів, вищого навчаль­ного закладу загалом;

—   тематикою досліджень, що здійснюються кафедра­ми у творчій співпраці із виробництвом;

—   умовами дослідної роботи студентів, наявністю бази дослідження, можливостей доступу до потрібної наукової інформації, наявністю комп'ютерної техніки, наявністю кваліфікованого наукового керівництва.

  Зміст і структура НДРС забезпечує послідовність її за­собів і форм відповідно до логіки і послідовності навчаль­ного процесу. Це зумовлює спадкоємність її методів і форм від курсу до курсу, від кафедри до кафедри, від однієї дис­ципліни до іншої, поступове зростання обсягу і складності набутих студентами знань, умінь і навичок у процесі вико­нання ними наукової роботи.

  Науково-дослідна діяльність студентів вищого закладу освіти здійснюється в таких напрямах:

—     науково-дослідна робота як невід'ємний елемент навчального процесу, що належить до календарно-тема­тичних та навчальних планів, навчальних програм і єобов'язковою для всіх студентів;

—   науково-дослідна робота, що здійснюється поза на­вчальним процесом у межах студентського науково-творчого товариства, у наукових гуртках, проблемних групах тощо;

—   науково-організаційні заходи (конференції, конкур­си, олімпіади тощо).

У деяких вищих навчальних закладах запроваджено спеціальне вивчення курсу з основ організування та ме­тодики проведення наукових досліджень. Окрім того, приступаючи до вивчення кожної навчальної дисциплі­ни, викладачі на перших лекціях ознайомлюють студен­тів зі специфікою методів дослідження науки.

Належно організована науково-дослідна робота студен­тів у навчальному процесі сприяє поглибленому засвоєнню навчальних дисциплін, виявленню індивідуальності, фор­муванню власної думки щодо конкретної дисципліни.

Залучення студентів до науково-дослідної роботи здій­снюється через академічну групу. На початку навчального року на стаціонарі, під час настановчої сесії на заочному відділенні, в групах, на курсах і факультетах проводять бесіди, в яких надають докладну інформацію щодо запла­нованої наукової тематики вищого навчального закладу, факультетів, кафедр.

Студент, який займається науковою роботою, відпові­дає лише за себе: тільки від нього самого залежить вибір теми досліджень і терміни виконання роботи. Затрачаючи особистий час, студент розвиває такі важливі для майбут­нього дослідника якості, як творче мислення, відповідаль­ність і уміння відстоювати власний погляд.

Реалізована в комплексі науково-дослідна діяльність студентів забезпечує розв'язання таких завдань: форму­вання наукового світогляду студентів, оволодіння мето­дологією і методами наукового дослідження; надання допомоги їм у прискореному оволодінні спеціальністю; розвиток творчого мислення та індивідуальних здібнос­тей у розв'язанні практичних завдань; прищеплення на­вичок самостійної науково-дослідної діяльності; розви­ток ініціативи, здатності застосовувати теоретичні знан­ня у своїй практичній роботі; залучення найздібніших студентів до розв'язання наукових проблем, що мають суттєве значення для науки і практики; постійне онов­лення і вдосконалення своїх знань; розширення теоре­тичного кругозору і наукової ерудиції майбутнього фа­хівця тощо.

Науково-дослідну роботу студентів слід спрямовува­ти на розвиток системи інтелектуальних творчих якостей особистості: інтуїції (пряме бачення суті речей без обґрунтування); креативності (творче) мислення (здат­ність продукувати нові ідеї, гіпотези, способи розв'язан­ня проблемних задач); творчої уяви (самостійне створен­ня нових образів, які реалізуються в оригінальних результатах діяльності); дивергентності мислення (здат­ність запропонувати декілька підходів до розв'язання задачі та міняти їх, бачити проблеми, об'єкти в різних ракурсах); оригінальності мислення (своєрідність якос­тей розуму, способу розумової діяльності); асоціатив­ності мислення (здатність використовувати асоціації, в т. ч. аналогії).

Для науково-дослідної роботи студентів характерною є єдність цілей і напрямів навчальної, наукової і виховної роботи, тісна взаємодія всіх форм і методів роботи, що реа­лізується в навчальному процесі і в позанавчальний час. Це забезпечує безперервну їх участь у науковій діяльності протягом періоду навчання.

Види і форми науково-дослідної роботи студентів. У вищому навчальному закладі функціонують два основ­них види науково-дослідної роботи студентів: навчальна науково-дослідна робота, передбачена навчальними пла­нами, і науково-дослідна робота студентів, яка здійсню­ється під керівництвом професорсько-викладацького складу.

Навчальна науково-дослідна робота. Такий вид робо­ти студентів у межах навчального процесу є обов'язковим для кожного і охоплює майже всі форми навчальної роботи:

—    написання рефератів з конкретної теми у процесі вивчення дисциплін соціально-гуманітарного циклу, фун­даментальних і професійно орієнтованих, спеціальних дисциплін, курсів спеціалізації та за вибором;

—    виконання лабораторних, практичних, семінар­ських та самостійних завдань, контрольних робіт, які міс­тять елементи проблемного пошуку;

—    виконання нетипових завдань дослідницького ха­рактеру під час різних видів практики, індивідуальних завдань;

—    розроблення методичних матеріалів з використан­ням дослідницьких методів (спостереження, анкетування, бесіда, соціометрія тощо);

—    підготовку і захист курсових і дипломних робіт, пов'язаних з проблематикою досліджень кафедр.

Згідно з навчальними планами і програмами загально­освітніх і фахових дисциплін кожний студент повинен оволодіти процесом наукового пізнання, виконуючи протягом усього періоду навчання завдання, які поступово усклад­нюються і поглиблюються.

Перші етапи набуття наукового досвіду передбачають ознайомлення майбутніх фахівців з прийомами, метода­ми, видами наукового дослідження, основними поняттями наукового апарату, правилами підбору потрібної інформа­ції та підготовки доповідей, рефератів, рецензій та ін. На другому курсі студенти повніше ознайомлюються з фахо­вими напрямами роботи кафедр, беруть участь у гуртках наукової творчості студентської молоді, проблемних гру­пах, а також особисто обирають конкретну тему для само­стійної пошукової роботи. На третьому курсі, крім рефера­тів, студенти пишуть курсові роботи з навчальних дисцип­лін. Вони, як правило, мають реферативний і прикладний (в окремих випадках) характер. На четвертому курсі рі­вень підготовленості студентів уже достатній для прове­дення значущих самостійних наукових досліджень, напи­сання курсових робіт з фахових дисциплін. Сприятливі умови для цього створює активна виробнича практика. На п'ятому курсі, який наближає студентів до кваліфікацій­ної межі професійної підготовки, вони виконують і захи­щають дипломну роботу, що є підсумком всієї науково-до­слідної роботи.

  Інноваційною технологією навчання є впровадження в навчальний процес індивідуальних навчально-дослідних завдань (ІНДЗ). Це вид позааудиторної індивідуальної ро­боти студента навчального, навчально-дослідного чи про­ектно-конструкторського характеру, яке виконується в процесі вивчення програмного матеріалу навчального кур­су і завершується складанням підсумкового іспиту чи залі­ку. ІНДЗ спрямовані на самостійне вивчення частини прог­рамного матеріалу, систематизацію, поглиблення, уза­гальнення, закріплення, практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок само­стійної роботи.

Серед ІНДЗ найпоширенішими є: конспект із теми (мо­дуля) за заданим планом або планом, який студент розро­бив самостійно; реферат з теми (модуля) або вузької проб­лематики; розв'язування та складання розрахункових або практичних задач різного рівня з теми (модуля) або курсу; розроблення теоретичних або прикладних (діючих) функ­ціональних моделей явищ, процесів, конструкцій тощо; комплексний опис будови, властивостей, функцій, явищ, об'єктів, конструкцій тощо; анотація прочитаної додатко- вої літератури з курсу, бібліографічний опис, історичні розвідки тощо.

ІНДЗ оцінює викладач, який читає лекційний курс з дисципліни і приймає іспит чи залік. Оцінка за ІНДЗ ви­ставляється на завершальному занятті (практичному, се­мінарському, колоквіумі) з курсу на основі попереднього ознайомлення викладача зі змістом ІНДЗ. Можливий за­хист завдання у формі усного звіту студента про викона­ну роботу. Оцінка за ІНДЗ є обов'язковим компонентом іспитової оцінки (диференційованого заліку, заліку) і враховується при виведенні підсумкової оцінки з на­вчального курсу. Питома вага ІНДЗ у загальній оцінці з дисципліни, залежно від складності та змісту завдання, може становити від 30% до 50%.

У навчальній НДРС особлива роль належить підготовці курсових робіт на всіх курсах, а також дипломної роботи. Під час виконання курсових робіт студент робить перші кроки до самостійної наукової творчості. Він вчиться пра­цювати з науковою літературою, набуває навичок критич­ного добору й аналізу необхідної інформації. З кожним курсом вимоги до курсової роботи помітно підвищуються і їх написання стає справжнім творчим процесом.

Дипломна робота як завершальний етап навчання у ви­щому навчальному закладі спрямована на розширення і закріплення теоретичних знань і поглиблене вивчення обраної теми. На старших курсах багато студентів уже працюють за спеціальністю, і це впливає на вибір дип­ломної роботи. У такому разі, крім аналізу літератури, дипломна робота може містити власний практичний до­свід, що збагачує її наукову цінність.

До НДРС відносять також реферати з тем семінарських і практичних занять за умови, що вони написані на основі кількох десятків статей і джерел.

Науково-дослідна робота студентів. Науково-до­слідна робота студентів поза навчальним процесом є одним з найважливіших засобів формування висококваліфікова­ного спеціаліста. Вона передбачає участь у роботі пред­метних наукових гуртків; проблемних груп, секцій, лабо­раторій; участь у виконанні держбюджетних або госпроз­рахункових наукових робіт; проведення досліджень у межах творчої співпраці кафедр, факультетів; роботу в студентських інформаційно-аналітичних і культуроло­гічних центрах, перекладацьких бюро; рекламну, лек­торську діяльність; написання статей, тез, доповідей, ін­ших публікацій.

Предметний науковий гурток як форма НДРС най­частіше використовується в роботі зі студентами молод­ших курсів. Члени наукового гуртка готують доповіді і реферати. Згодом їх заслуховують на засіданнях гуртка чи науковій конференції. Членами гуртка можуть бути студенти групи, курсу, факультету, всього навчального закладу. Останній варіант найчастіше стосується гур­тків, які вивчають проблеми суспільних і гуманітарних наук, тому що в технічних і природничих гуртках науко­ві дослідження студента п'ятого курсу будуть малозрозу­мілі студентам першого, що спричинить втрату інтересу до гуртка.

Для успішного функціонування і результативної діяль­ності наукових студентських гуртків необхідне дотриман­ня таких основних організаційних принципів: доціль­ність, добровільність, плановість, реальність тематики, різноманітність методів роботи, стабільність складу, вра­хування інтересів і можливостей студентів, висока науко­ва кваліфікація і зацікавленість викладача, спадкоємність і формування традицій в роботі, стимулювання, високий ідейно-теоретичний рівень.

Діяльність студентських наукових гуртків сприяє ово­лодінню спеціальністю, розширенню теоретичного круго­зору і наукової ерудиції майбутніх спеціалістів, ознайом­ленню студентів зі станом розроблення наукових проблем у різних галузях науки, техніки, культури, формуванню здібностей застосовувати теоретичні знання в практичній діяльності, прищепленню студентам навичок ведення нау­кових дискусій тощо.

На організаційних зборах за вибором студентів розпо­діляють теми доповідей і рефератів, ознайомлюють їх зі списком основної і додаткової літератури і пропонують обміркувати план роботи. Керівник наукового гуртка по­винен спостерігати за усіма студентами, допомогати їм у розробленні обраних тем. Доцільно прочитати студентам дві-три лекції про методи і способи наукового досліджен­ня, збирання матеріалу, роботу над літературою, про ко­ристування науковим апаратом тощо.

Заслуховування доповідей здійснюється за заздалегідь складеним графіком. Як правило, на одному засіданні гур­тка заслуховують не більше двох виступів, щоб мати змогу детально обговорити їх, поставити запитання і отримати розгорнуті відповіді. Більша кількість доповідей важко сприймається, що спричиняє зниження активності і заці­кавленості членів гуртка. Формами підведення підсумківроботи гуртка можуть бути конкурс доповідей, участь в на­укових конференціях і предметних олімпіадах, круглі сто­ли, зустрічі з ученими, а також публікації тез кращих ро­біт у наукових збірниках вищого навчального закладу.

Діяльність студентів у проблемних групах має багато спільного із роботою в наукових гуртках. Вона може об'єднувати студентів різних курсів і факультетів вищого навчального закладу. Об'єктом наукового дослідження може бути проблема, якою займається науковий керівник цієї групи. Перевагою такої форми НДРС є можливість до­слідження обраної теми значно глибше і різнобічніше. Проблемні групи організовують зустрічі з людьми, що стикаються з проблемами, обраними групою для науко­вих пошуків.

Проблемні студентські лабораторії (ПСЛ). Робота в ПСЛ охоплює різні види моделювання, вивчення й аналіз реальних документів, програм, ділові ігри, проведення експерименту, створення чогось нового. Тут надзвичайно важливе значення має здатність студентів працювати ко­лективно. Якщо в групі кожен студент відповідає переваж­но тільки за себе, то в ПСЛ, де теми досліджень більш гло­бальні, однією самостійною роботою обійтися практично неможливо. Керівник лабораторії повинен допомогти сту­дентам поділити тему на окремі питання, розв'язання кожного з яких полегшуватиме розв'язання головної проб­леми. Необхідно брати до уваги інтереси кожного студен­та, його схильності і можливості. Працюючи в ПСЛ, сту­дент має змогу здобуті за час навчання і роботи в гуртках знання реалізувати в дослідженнях, що мають практичне значення. Отже, робота в ПСЛ є важливим кроком до пов­ноцінної науково-дослідної роботи і цінним досвідом для наукової та практичної діяльності.

  На наукових конференціях молоді дослідники висту­пають з результатами своєї наукової роботи. Це змушує їх ретельно готувати виступ, формує ораторські здібнос­ті. Кожний студент має змогу оцінити свою роботу на тлі інших і зробити відповідні висновки. Оскільки на конфе­ренціях, як правило, відбувається творче обговорення доповідей, то кожен доповідач може почерпнути оригі­нальні думки, ідеї.

Науково-практичні конференції спрямовані на обгово­рення шляхів розв'язання практичних завдань. Часто їх проводять поза стінами вищого навчального закладу, на території заводу,  фабрики, фермерського господарствашколи. Наприклад, науково-практична конференція мо­же проводитися за результатами літньої практики студен­тів, на якій вони зіткнулися з певними проблемами і за до­помогою працівників підприємства і викладачів можуть знайти шлях до їх подолання. Такі конференції сприяють встановленню тісних зв'язків між вищим навчальним за­кладом і підприємствами, а також формують вміння у сту­дентів застосовувати теорію на практиці.

Художньо-творча діяльність студентів здійснюється практично в усіх вищих навчальних закладах, особливо в музичних, театральних, на творчих факультетах інститу­тів культури, в таких формах: робота у творчих секціях і студіях (літературній, композиції, режисури, скульптури та ін.); участь у концертах, конкурсах, виставках на рівні ВНЗ, регіональному, всеукраїнському та міжнародному рівнях; виступи на радіо, телебаченні, в пресі; розроблен­ня сценаріїв, підготовка і показ спектаклів, шоу-програм, тематичних вечорів тощо.

Цей напрям НДРС забезпечує тісний зв'язок з творчи­ми організаціями, самодіяльними колективами, заклада­ми дозвілля, сприяє постійному вдосконаленню художньої майстерності і ефективному використанню творчого по­тенціалу студентської молоді.

Оформлення результатів дослідження. Протягом на­вчання у вищому навчальному закладі студенти виконують різні за своїм характером, рівнем складності та змістом на­укові роботи: реферати, курсові, дипломні, магістерські, доповіді.

Найпростішою формою наукової роботи є реферат. Оглядовий реферат містить огляд і аналіз певного кола на­укових джерел, а пошуковий — висвітлює певну інформа­цію і має елементи самостійного пошуку.

Робота над рефератом спрямована на формування у студентів уміння аналізувати, зіставляти та узагальнюва­ти різні підходи, погляди, конкретний матеріал; розкрива­ти своє ставлення до досліджуваних проблем, робити на цій основі правильні обґрунтовані висновки. Метою напи­сання рефератів є розширення кругозору студентів та по­глиблення їх знань з предмета; розвиток основних прак­тичних умінь наукової роботи (дослідницькі вміння, вмін­ня знаходити спеціальну літературу і працювати з нею, складати список використаних джерел і оформляти опра­цьований матеріал); формування наукових умінь; оволо­діння стилем наукового мовлення та етикою наукового диспуту. Самостійним дослідженням на основі здобутих знань із курсу основної фахової дисципліни, що передбачає певний науково-теоретичний та практичний досвід студента, є курсова робота. За своїм змістом вона повною мірою відпо­відає науково-методичному пошуку, тому не може обме­жуватися реферуванням наукових джерел, а має містити елементи нових знань та експериментального досвіду.

  Дипломна робота є підсумком навчальної та науково-практичної діяльності студента за період навчання у ВНЗ. Це комплексна форма контролю досягнутого студентом кваліфікаційного рівня, яка відповідає позиціям професіо-грами спеціаліста певного профілю.

  Магістерська робота є завершеним самостійним до­слідженням, у якому висунуті для публічного захисту на­укові положення є свідченням достатнього науково-теоретичного і науково-практичного рівня, уміння твор­чо використовувати сучасні методи досліджень.

   Доповідь — це усний виклад самостійно опрацьованої теми за навчальними посібниками, спеціальною літерату­рою та іншими джерелами. Різновидом доповідей є неве­ликі (3—5 хв.) повідомлення про найцікавіші факти в да­ній галузі.

  Метою наукової доповіді є формування у студентів вміння пов'язувати теорію з практикою, користуватися літературою, статистичними даними, популярно викла­дати складні питання, триматися перед аудиторією. Сту­денти отримують також завдання виступити із запитання­ми, коментарями до доповіді, а згодом оцінити її. Доско­налі доповіді подаються на конкурси студентських робіт.

Отже, організація навчально-дослідної роботи сту­дентів є важливим чинником підвищення ефективної професійної підготовки майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі передовсім тому, що передбачає ін­дивідуалізацію навчання, дає змогу реалізовувати осо-бистісно орієнтоване навчання, розширює обсяг знань, умінь та навичок студентів, сприяє формуванню актив­ності, ініціативи, допитливості, розвиває творче мислен­ня, спонукає до самостійних пошуків.