Куратор (тьютор) академічної групи: функції і методика виховного впливу

Реалізація завдань виховання у студентських групах здійснюється через інститут кураторів (лат. curator — опі­кун). Діяльність куратора спрямована на здобуття моло­дою людиною соціального досвіду поведінки, формування національної самосвідомості, ціннісних орієнтацій та роз­виток індивідуальних якостей майбутнього фахівця.

Функції і завдання куратора академічної групи

На посаду куратора академічної групи призначається провідний спеціаліст, досвідчений педагог з урахуванням профілю підготовки фахівців та специфіки діяльності фа­культету, стажу викладацької роботи у вищому навчальному закладі. Обов'язковою умовою його перебування на цій посаді є викладання лекційного курсу чи ведення семі­нарсько-практичних занять в академічній групі.

Діяльність куратора здійснюється на підставі Статуту закладу, Концепції виховної роботи з огляду на особливос­ті й традиції закладу. Зміст його діяльності визначається Законом України «Про вищу освіту», Державною націо­нальною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»), «Концепцією виховання дітей та молоді у національній системі освіти», «Національною доктриною розвитку осві­ти України у XXI столітті», відповідними інструктивно-методичними документами Міністерства освіти і науки України, а також положеннями, розробленими структур­ними ланками.

Згідно зі своїм соціальним статусом і функціональни­ми обов'язками куратор академічної групи у своїй діяль­ності реалізує конкретні виховні функції. Результати його діяльності систематично обговорюються на засіданнях ка­федр, радах факультетів, ректоратів та вченій раді згідно з планом роботи навчального закладу.

Діяльність куратора визначається планом виховної ро­боти, розробленим на навчальний семестр, рік згідно з пер­спективним та річним плануванням вищого навчального закладу. Адміністративно куратор академічної групи під­порядкований заступнику декана факультету і погоджує свою діяльність з деканом та завідуючими кафедрами.

Куратор академічної групи виконує аналітичну, орга­нізаторську та соціальну функції (О. Дубасенюк). Аналі­тична функція передбачає планування та організацію ви­ховної роботи з урахуванням міжособистісних стосунків у колективі, мотивів навчальної та пізнавальної діяльності студентів, рівня їх інтелектуального розвитку, індивідуаль­них особливостей, соціально-побутових умов життя, стану здоров'я, результатів навчання тощо. Організаторська функція полягає у залученні студентів до різних видів діяльності: пізнавальної, суспільно корисної, ціннісно-орієнтаційної, художньої та ін. Вона забезпечує також надання необхідної допомоги студентському самовряду­ванню, творчим групам, радам тощо. Функція соціалізації реалізується у гуманістичноорієнтованій взаємодії «педа­гог — студент». Куратор академічної групи допомагає ви­хованцю в особистісному розвитку, засвоєнні та прийнятті суспільних норм, цінностей, дотриманні засад духовного повноцінного буття. Він бере на себе місію старшого коле­ги в оволодінні студентом позитивними соціальними ролями. Водночас сам куратор виступає суб'єктом соціалізації, оскільки переймає та переосмислює соціальний досвід, но­сієм якого є студентство.

Діяльність куратора потребує високого рівня культу­ри, належної психолого-педагогічної підготовки, відданос­ті педагогічній справі. Лише за такої умови він зможе фор­мувати особистість студента. Змістом діяльності куратора (О. Корольчук, М. Поночовний) є:

—    утвердження в академічній групі державного підхо­ду і відповідальності щодо розв'язання проблем навчаль­но-виховного процесу;

—    набуття молоддю соціального досвіду, успадкуван­ня духовних надбань українського народу;

—    спрямування інтелектуальної активності студент­ської молоді на обговорювання найактуальніших проблем сьогодення, залучення до роботи у різних сферах наукової діяльності, проведення національно-культурної, просвіт­ницької та організаційно-педагогічної роботи серед моло­ді, вивчення української мови та історії України;

—    формування історичної пам'яті, національної свідо­мості, гідності та чіткої громадянської позиції;

—    допомога студентам в оволодінні новим інтелекту­альним баченням світу і визначенні свого місця в ньому, розвиток здібностей, їх повноцінна реалізація в різних ви­дах діяльності;

—    формування у студентській групі працездатності і відповідного ставлення до навчально-виховного процесу;

—    забезпечення системно-цільового планування ви­ховної роботи, формування у студентської молоді грома­дянської і соціальної активності шляхом залучення її до різноманітної діяльності;

—    постійне співробітництво, співтворчість із студент­ським активом та органами студентського самоврядуван­ня, молодіжними творчими об'єднаннями, рухами, а та­кож організація життєдіяльності колективів академічних груп, розвиток ініціативи, творчості, набуття організатор­ських знань, вмінь та навичок;

—    активне залучення студентів до управління на­вчально-виховним процесом;

—    виховання у студентів інтересу і любові до праці;

—    проведення виховної роботи зі студентами, які про­живають у гуртожитку, сприяння організації їх здорового способу життя, розв'язання житлово-побутових проблем;

здійснення постійної психолого-педагогічної діа­гностики рівня інтелектуального розвитку та моральної вихованості студентів, коригування виховного процесу

*              участь у роботі вченої ради університету, рад фа­культетів, засідань навчально-методичних, організаційно-виховних комісій, засідань кафедр при обговоренні пи­тань, пов'язаних з роботою групи чи навчанням окремих її студентів;

*              внесення пропозицій ректорату, деканам факульте­тів про матеріальне заохочення студентів та притягнення до відповідальності порушників навчальної дисципліни;

—       залучення до виховного процесу батьків студентів.

Виконання означених завдань, функцій, реалізація

змісту виховної роботи в академічній групі вимагає від ку­ратора необхідного рівня підготовки, а також громадян­ської та моральної зрілості, любові до людей, певних знань основ педагогіки, психології та методики виховної роботи, конструктивних, організаторських, комунікативних, діа­гностичних та прикладних умінь

Методика виховної роботи куратора в академічній групі

Куратор працює з академічною групою впродовж усьо­го навчання, тобто 5—7 років. Тому в його діяльності про­стежується певна етапність (А. Наумчук).

1. Діяльність куратора на першому курсі (адаптацій­ний період). Це етап формування пристосувальних меха­нізмів у студентів-першокурсників, активізації психічних процесів як відповідної реакції організму на нові умови, створення умов для сприйняття студентом нової соціаль­ної ролі. Куратор насамперед вивчає схильності, здібності, інтереси та нахили студентів, щоб педагогічно доцільно за­лучати їх до активної навчально-виховної, громадської, трудової та фахової діяльності, формує первинний колек­тив академічної групи, виробляє у студентів навички са­мостійного розв'язання різних проблем.

Форми і методи виховного впливу куратор обирає на власний розсуд, які вважає найефективнішими. Найпо­ширенішими є відверті бесіди зі студентами на різноманіт­ну тематику, метою яких є зближення студентів.

Ефективним виховним заходом на цьому етапі є зус­тріч з батьками. Вона дає поштовх студентам до активної, відповідальної праці, є своєрідним звітом про вміння орга­нізувати себе, свій побут, відпочинок, навчання, вміння планувати свій час, сформованість умінь та навичок на­вчальної праці.

Досвід свідчить, що тільки дружнє ставлення до сту­дентів сприяє формуванню хороших стосунків з ними. Водночас куратор повинен бути вимогливим, особливо що­до успішності. Від того, наскільки ефективно спрацює ку­ратор протягом кількох перших місяців навчання, зале­жить успішність студентів у майбутньому.

2.        Закріплення навичок саморегуляції студента в про­цесі адаптаційного періоду. Куратор покликаний надавати допомогу в організації режиму студента; з'ясовувати проб­

леми, пов'язані з побутовими умовами; координувати участь студентів у різноманітних видах діяльності; активі­зувати діяльність студентського самоврядування. Важли­во також формувати у студентів відповідальне ставлення до виконання своїх навчальних і громадських обов'язків,

розвивати навички самоосвіти, самоорганізації, самодис­ципліни, самоконтролю і самовиховання.

На цьому етапі необхідно зміцнити зв'язки навчання студентів з виробництвом, виховувати в них готовність до постійного вдосконалення фахової майстерності. Ці зав­дання передбачають певні методи роботи. Ефективними є зустрічі з досвідченими фахівцями та керівниками під­приємств, установ, організацій, де в майбутньому працю­ватимуть студенти. На першому курсі такі зустрічі органі­зовують з метою загального ознайомлення студентів з особливостями роботи виробництва. На наступних курсах її спрямовують на те, щоб кожен студент замислювався над тим, яким він стане фахівцем.

3.     Стійка адаптація. На цьому етапі закріплюються знання, уміння і навички самовиховання, стабілізується успішність, зростає рівень самостійності, активності в на­уково-дослідній та громадській роботі, самоорганізації вільного часу тощо. У цей період студентський колектив уже сформувався і згуртувався, тому робота куратора по­лягає в організації колективної діяльності усіх членів гру­пи (проведення екскурсій, походів тощо).

4.     Післяадаптаційний етап. У процесі навчально-ви­ховної роботи формуються вміння та навички самоосвіт­ньої діяльності, намагання професійно самовдосконалю­ватися. Оскільки з'являються нові джерела виховного впливу на студентську молодь, куратору слід тримати в полі зору всю життєдіяльність академічної групи, вника­ти в усі процеси, які відбуваються у молодіжному середо­вищі, аналізувати, оцінювати потік інформації і спрямо­вувати її у потрібному напрямі.

У своїй діяльності куратори використовують різнома­нітні методи і форми виховної роботи. Це щотижневі ви ховні години, які включаються до розкладу академічних занять, а викладачеві — до індивідуального плану роботи; бесіди за «круглим столом», дискусійні клуби, інші заходи виховного впливу в студентських аудиторіях і гуртожит­ках (із залученням фахівців різного профілю); культпоходи історичними місцями рідного краю, до музеїв, картинних галерей, на виставки, до театрів; колективний перегляд кі­нофільмів та вистав і їх обговорення; індивідуальна виховна робота зі студентами з урахуванням їх особливостей.

Ефективність виховної роботи куратора академічної групи значною мірою визначається її плануванням. Воно має бути чітким і цілеспрямованим, що дасть змогу уникнути багатьох помилок та негативних явищ у сту­дентській групі. План виховної роботи передбачає реалі­зацію конкретних цілей і завдань. Залежно від мети кожна форма роботи має свою специфіку і потребує вра­хування потреб, інтересів, індивідуальних особливостей кожного студента, співтворчості педагогів та студентів в організації виховної роботи, обґрунтованості виховних заходів тощо.

Результативність роботи кураторів значною мірою за­лежить від дотримання певних умов, які передбачають:

—   планування роботи спільно з активом групи;

—   вибудовування стосунків з групою залежно від педа­гогічної ситуації, а також з урахуванням індивідуальних особливостей студентів;

—   залучення усіх студентів до суспільних справ і від­повідальності за них;

—   допомогу студентам у виконанні багатьох суспіль­них ролей;

—   запобігання байдужості, безконтрольності і безвід­повідальності;

—   сприяння розвитку студентського самоврядування, ініціативи, суспільної активності.

У своїй діяльності куратор досягає бажаних наслідків за умови, якщо займає стосовно майбутніх спеціалістів позицію старшого колеги, володіє необхідним стилем спіл­кування зі своїми вихованцями, який допомагає йому пе­реконувати, а не карати, радити, а не диктувати, уважно вислуховувати студентів, підтримувати і пропагувати цін­не, що є в їхніх пропозиціях, тактовно застерігати від мож­ливих помилок, виявляючи турботу про формування у них позитивних якостей і подолання недоліків.

Критеріями ефективності управління системою вихов­ної роботи на рівні куратора академічної групи є: рівень вихованості майбутніх фахівців; активність, згуртованість групи; стабільний режим роботи академічної групи, від­сутність серйозних випадків порушень трудової та на­вчальної дисципліни студентами; позитивна мотивація навчально-виховної діяльності студентів, що виявляється у навчально-пізнавальній, науково-дослідній, інших ви­дах діяльності; мікроклімат у групі, що сприяє самореалі-зації особистості кожного студента; різноманітність форм виховної позааудиторної роботи, що допомагає самореалі-зації особистості кожного студента; діяльність студент­ського самоврядування у групі; участь групи у заходах навчального закладу; сприятливі умови проходження адаптаційного періоду студентами 1-го курсу; оволодіння студентами досвідом соціальної поведінки.

Діяльність кураторів у зарубіжній практиці вищої школи має свої особливості. Наприклад, куратор в амери­канських університетах закріплюється не за групою сту­дентів, а за окремими студентами. Це зумовлено тим, що там академічні групи мають не сталий, а змінний характер за кількістю і за поіменним складом студентів залежно від навчального плану, дисципліни, викладача, який веде її, розкладу занять тощо. Американський наставник бере під опіку студента-першокурсника, допомагає йому адаптува­тися до університетського середовища, зорієнтуватися у способах опанування навчальних дисциплін, є його порад­ником, консультантом.

В американських університетах студентське середови­ще структуроване різноманітними громадськими об'єд­наннями, які переважно мають характер клубів за інтере­сами. Наприклад, в університеті штату Айова функціонує понад 500 громадських структур, діяльність яких підтри­мується і контролюється університетом. За кожною з них закріплено куратора з числа адміністраторів, викладачів, співробітників університету. У цьому ж університеті є ста­діон з трибунами на 40 тис. глядачів, великий спортивний комплекс, палац культури та ін. У гуртожитках зі студен­тами працюють соціальні педагоги, практичні психологи, соціологи та інші фахівці. Попри таке потужне забезпе­чення позанавчального життя студентів, в американських університетах діють інститути наставників. Щоправда, їх­ня місія і функціональне спрямування в роботі зі студента­ми має інші акценти, ніж у вітчизняних навчальних за­кладах. Це зумовлено тим, що значна кількість проблем студентського життя у них розв'язується певними струк­турами, службами та спеціалістами.

Розглянутий зарубіжний досвід діяльності куратора може бути використаний у вітчизняних навчальних закла­дах у зв'язку з переходом на кредитно-модульну систему навчання, де куратору відводиться функція консультанта щодо формування індивідуального навчального плану сту­дента, його реалізації протягом всього періоду навчання.

Виховна ефективність досягається куратором за умови цілісного педагогічного процесу з урахуванням психолого-педагогічних особливостей переміщення із сфери зовніш­ніх впливів у сферу внутрішніх стимулів діяльності, коли виховання на кожному етапі розвитку особистості студен­та переростає у його самовиховання.